Templates by BIGtheme NET
Головна / Новини області / Чи всі гріхи можна простити?
день памяті232323

Чи всі гріхи можна простити?

8 та 9 Травня — День пам’яті та примирення, а також День перемоги над нацизмом. Чи буде колись День перемоги над комунізмом, що не раз влаштовував в Україні криваві жнива? Чи можна простити вбивства, зраду, катування та інші злочини?

Навіть «гречку» чоловіка

Валентина Часовська, пенсіонерка, Займище, Талалаївеький район:

— Гріхи треба прощати, окрім «не убий» та «не вкради». Хоча й останній під питанням. Як кажуть, нехай та рука висохне, що про себе не дбає. Я переселенка з батьківщини Віктора Януковича, з Єнакієвого на Донеччині. Певно, Янукович про себе так дбав, що аж дуже захопився. І йому, мабуть, треба пробачити. Ніхто не без гріха.

А що вже дрібніші гріхи, то тим більше треба пробачати. Я прощала. Сусіди якось хотіли відібрати мою квартиру — не вийшло. Та я не серджусь, все одно вважаю, що сусіди в мене були хороші. Як сиділа в декреті з донькою, лишали мені ключі від своїх квартир — довіряли. Рідні називали мене через те ключницею. Жили без образ.

І чоловіка покійного прощала. Прожили з ним 39 років. Усякого було. І в гречку скакав. Полаюсь, посварюсь, але пробачаю — сім’я ж у нас.

Сама за життя ніколи нікого не кляла, намагалася не грішити. Працювала стенографісткою в виконкомі. З мене жартували — називали не Часовською, а Будільніковою. Та й за це не сердилась, вони ж не зі зла, а по-доброму.

Безгрішних немає

Світлана Гречка, бухгалтер, Велика Загорівка, Борзнянський район:

— Не можна пробачати вбивство та аборт, що, звісно, теж є вбивством. Якщо напакостив по дрібниці іншій людині, треба піти до неї і від душі вибачитися. Можна і в церкву не ходити — Бог і так побачить, що ти каявся.

А взагалі, зараз безгрішних людей у нас в країні немає. Бо всі дуже злі. А бути злим, гнівитися — це один з семи смертних гріхів. Та це не ми винні, це життя винне. Ситуація така в країні, що не гніватися не можна.

Сусідам – усе. Вони як близькі родичі

Ольга Бабіч, пенсіонерка, Прилуки:

— Сусідам треба прощати все. Бо вони як найближчі родичі. Якщо щось станеться, хто найперший усе побачить, почує і всім розкаже? Сусіди. З ними лаятись ніколи не треба. Колись давно, було, за межу воювали. У деяких і до бійки доходило. А зараз вже нікому та земля не треба. Скільки захотів — стільки і відтоптав. Я, якщо по правді, не лайлива. Все стараюся у собі «переварити» і забути. З чоловіком сильно не лаюся, бо троє дітей. Навіть кажу, що йому зі мною пощастило.

Найбільший гріх – убити душу

Ніна Бугай, пенсіонерка, Пелюхівка, Ічнянський район:

— І собі, і людям ніколи не простила б убивство ненародженої дитини. Для мене найбільший гріх — убити душу. Все інше — зраду, обман, — хоч і важко, та простити можна.

Зраду побачити не можна

Володимир Федан, керівник фермерського господарства «Мир», Томашівка, Ічнянський район:

— Моя позиція: на 80-90 відсотків можна і варто пробачити. Тим більше, що до цього спонукає нас віра християнська. 20 відсотків, які не можна пробачити, — це зрада. Будь-яка: друга, дружини, держави. Хоча невірність дружини — це зрада 50 на 50. Чи зрадила, чи покохала іншого. Якщо не любить, кохати не примусиш.

Може бути відступництво заради добра. Але навіть заради добра це недостойно.

Зради суцільно й поряд. Був у мене хороший друг, однокласник. Я поважав його, у гості ходив, допомагав. Коли йому стало вигідно, він, не задумуючись, продав мене. Це віроломність, без сумніву.

Дехто мстить. Нормальні люди не мстять, але й пробачити не можуть.

Убивці будуть прокляті

Юрій Романюк, землевпорядник Низківської сільради, Сновський район:

— Можна майже всі гріхи пробачити. Крім навмисного вбивства.

Решта — рано чи пізно прощається.

Було, що підводили друзі. Ображався, здавалося, не прощу. Та з часом образа забувалася.

Кажуть, що найболючіші рани — від рідних людей. Коли близькі зраджують, підводять, підставляють. Та у моєму житті такого не бувало.

«Бог прощав і нам велів»

Ганна Красенко, пенсіонерка, Чернігів:

— Бог прощав і нам велів. Ми можемо засуджувати людину в якомусь гріху. Нам він здається тяжким. Хоча особа нікого не вбила, не зарізала. Наскільки людина грішна, судить може лише Господь. Згадайте історію розп’яття Ісуса Христа. Іуда зрадив його за 30 срібняків. А Петро, один з найулюбленіших учнів, тричі відрікся від нього. Ті, хто прийшли подивитися на судилище над Ісусом, казали: «Ти спасав інших, а себе врятувати не можеш». А Богу видніше, що робить.

Тижневик «Вісник Ч» №18 (1617), 4 травня 2017 року

ПоганоНічого цікавогоМожна й краще!ДобреВідмінно Залишіть будь-ласка оцінку статті
Loading ... Loading ...

Лишити коментар

Ваша електронна пошта ніде не буде показана. Позначені обов'язкові поля для заповнення *

*

*